Пам'ять...

Пам'ять...
Мир - це те, що нам подарували наші діди й прадіди. Подарували ціною власного життя, собою затуливши його від фашистської чуми. Ми зобов’язані пам’ятати про це все життя, пам’ятати не заради минулого, пам’ятати заради майбутнього. Бо недарма мудреці кажуть : „Трагедії історії не повторюються до тих пір, поки пам’ять людська є живою”.Для нас, нині живущих, подвиг військового покоління – це абсолютний еталон служіння ідеалам свободи, справедливості та добра – це суміш печалі й радості, пов’язаних зі спогадами буремних років війни, з весною, народженням та розквітом нового життя. Війна – це страшно, це кров, біль, смерть, страждання. Війна - це наша спільна пам’ять.
Пам’ятати - значить жити.
Під таким девізом проходив урок зарубіжної літератури в 7-Б класі. Учні готували проекти, присвячені прадідам, які пройшли через горнило війни, розказали про їх нелегку долю. Багатьох уже немає в живих, але вони живуть, живуть в наших серцях, в нашій пам'яті

По́мните!
Через века́,через года́, — по́мните!
О тех, кто уже не придёт никогда, — по́мните!
Люди!
Покуда сердца́ стучатся, — по́мните!
Какою ценой завоевано счастье, —
пожалуйста,по́мните!
Мечту пронесите через года
и жизнью наполните!..
Но о тех, кто уже не придёт никогда, —
заклинаю, — по́мните! (Р. Рождественский)

Кiлькiсть переглядiв: 9

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.